Вищеольчедаїв

Село знаходиться за 21 км від районного центру та за 10 км від залізничної станції Котюжани. Через село протікає річка Лядова.

Історія

Перша згадка про село належить до 1431 року. В селі збереглися залишки трипільського поселення та скіфське городище (VII-VI ст. до н.е.) У XVI — на поч. XVII ст. Ольчедаїв належав заможній і уславленій князівській родині Язловецьких. Після вигасання цього роду по чоловічій лінії у 1616 р. їх маєтки були поділені і Ольчедаїв потрапляє до подільської родини Чурилів, у другій половині XVII ст. як посаг переходить у власність родини Джєржків, де і знаходився близько двох століть. З 1793 село перебувало в складі Російської імперії.

З 1795 року с. Висший Ольчедаїв Могілевського повіту Подільскої губурнії (на карті Генерального штабу VІІІ.1917 року (М 1:84 000) село зафіксовано, як «Высшій Ольчедаевъ».)

У останній третині XIX ст. маєтки Джєржків були продані за борги з публічних торгів.

В другій половині XIX ст. в селі було побудовано цукровий завод, а на протилежному березі мальовничої і стрімкої річки Лядова — садибу власника заводу Когана.

В 1941-44 рр. в селі розташовувався табір для євреїв з Бесарабії та и Буковини. На 1 вересня 1943 року в таборі утримувалось 24 єврея.

В селі збереглися споруди цукровареного заводу, а також садиба власника цукроваренного заводу Нафтула Когана.
 

Садиба цукрозаводчика Нафтана Когана

Житловий будинок родини цукрозаводчика знаходився серед пейзажного парку, на підвищеному березі річки.

В радянську добу в садибі був дитячий садок.

Збережені інтер’єри залів одні з найкращих на Вінниччині: покої в мавритансько-єврейських мотивах, в українському еклектичному стилі.

Рішенням виконкому вінницької обласної ради народних депутатів від 14.02.1991 р. "Особняк цукрозаводчика" по вулиці Ковальського, 32 була взята на державний облік, як пам'ятка архітектури та містобудування місцевого значення (охоронний № 137-М).

До 2011 року тут містився дитячий садок, проте трапилось займання горища. Пожежу швидко загасили, проте садок відновлено не було.

Директор дитсадка намагається врятувати пам’ятку, однак чиновники не виділяють кошти, хоча пам’ятка – одна з небагатьох перлин Вінниччини.

Логін: *

Пароль: *